БЕЗПЕКА ДИТИНИ В ШКОЛІ

2017-05-04

Як запобіжні заходи проти неприємностей пропонуємо батькам кілька найголовніших правил, з якими треба ознайомити дітей:

- ходити в школу і повертатися з неї в компанії шкільних товаришів або обирати такий шлях , щоби бути на очах у людей;

- ніколи не приймати пропозицій незнайомців підвезти на машині;

- бути завжди поруч зі своїми вчителями, однокласниками, друзями;

- не ходити одному в безлюдні приміщення школи, такі як горища. підвали, комори. Не затримуватися одному на спортивному або ігровому майданчику;

- повідомляти про будь-які неприємності вчителю, медсестрі, директору, охоронцю;

- не товаришувати з тими, хто приносить до школи небезпечні предмети: ножі, петарди тощо – або наркотики. В жодному разі не пробувати наркотики, навіть якщо їх запропонували просто так і «за безкоштовно». Розказати про це батькам;

- в туалет ходити тільки на перерві або товаришем. Побачивши в туалеті незнайомого дорослого, негайно звідти вийти;

- уважно стежити за своїми речами. Не залишати їх без нагляду навіть «на хвилинку». Не залишати в роздягальні в кишенях одягу грошей, мобільного телефону.

Якщо виник конфлікт між учителем і дитиною, не робіть поспішних висновків, поки самі в усьому не розберетеся. У разі, якщо у дитини з учителем постійно виникає одна і та ж проблема, не мовчіть і не заспокоюйтеся, поки все не з’ясуєте. Наполегливість – єдина у своєму роді тактика, що дає найбільший ефект при вирішенні проблемних ситуацій. А розмова, при якій присутній вчитель і учень – дієвий прийом, щоб з’ясувати справжній стан справ і налагодити відносини.

Неминучі також і конфлікти школярів при спілкуванні в колективі. Дитину можуть обзивати, штовхати, ламати її речі, насміхатися. Причиною тут може бути все: дитина має фізичний недолік, дуже розумна або тиха, бідно одягнена тощо. Найчастіше дорослі і навіть педагоги, будучи свідками таких принижень, намагаються не втручатися і не повідомляти батькам про те, що трапилося мовляв, діти самі розберуться.

В результаті у школяра накопичується образа на всіх, він замикається в собі і відчуває себе невпевненою людиною.

Шановні батьки, якщо ваша дитина приходить додому в сльозах, із синцями, замкнута або пригнічена, у неї стали пропадати особисті речі, знизилася успішність або більше немає бажання йти до школи – це серйозний привід замислитися над тим, а чи все гаразд у неї в колективі.

Перш за все, знайдіть час відверто поговорити з дитиною, створивши довірливі відносини.

Спочатку заспокойтеся самі і заспокойте дитину. Дайте зрозуміти, що ви завжди поруч і будете захищати її в разі будь-якої небезпеки. Подумайте, як це зробити не зашкодивши репутації дитини. Одні батьки вчать давати здачу, інші категорично проти насильства. При цьому кожному з них хочеться головного – щоб дитина не була жертвою.

Іноді втручання батьків виявляється єдиним виходом із ситуації. Якщо знущання повторюється, поговоріть самі з кривдником і його батьками, зверніться до адміністрації школи, і в крайньому випадку, до дільничого інспектора поліції або в комісію у справах неповнолітніх.

Якщо ваша дитина – жертва насильства:

- якомога швидше ізолюйте її від кривдників. Переведіть в інший клас, школу, а якщо це необхідно – переїжджайте в інший район. Не чекайте. Поки трапиться трагедія;

- оточіть дитину турботливими, люблячими її людьми. Нехай це будуть не тільки родичі, а й друзі, вчителі, соціальні та медичні працівники, які жорстко засудять насильство;

- допоможіть дитині знайти справу, в якій вона зможе досягти успіху і визнання;

- не спонукайте розповідати в подробицях про те, що з нею сталося, не критикуйте за неефективний самозахист;

- в жодному разі не виправдовуйте насильницькі дії однолітків зауваженням типу: «Ну, ти ж сам винен – отож і отримав»;

- підкреслюйте гідність своєї дитини. Якщо вважаєте за необхідність зробити якесь зауваження, робіть це делікатно і відразу пропонуйте реальну допомогу.

- Замість зневажливого «Ти такий слабак» краще сказати: «Тобі варто попрацювати над фізичною формою. Давай запишемо тебе в спортивну секцію».

- Якщо ваша дитина – учасник насильства:

- серйозно поговоріть з нею про те, що трапилося, спонукаючи описати свої вчинки від першої особи: «Я обізвав. Я вдарив. Я штовхав», не ховаючись за слова «ми» або «усі». Вона повинна відчути саме особисту відповідальність;

- детально розпитайте, чому вона повела себе так агресивно. Іноді буває не відразу зрозуміло, кого треба захищати і від кого;

- дайте однозначну і жорстку оцінку насильства. Поясніть, що в будь-якій ситуації у людини є вибір, як вчинити: вдарити, образити або відійти в сторону (крім випадків необхідної самооборони); посилайтеся на авторитети однолітків або старших товаришів, які засуджують таку поведінку;

- запропонуйте дитині уявити себе на місці жертви.

Пам’ятайте, якщо ваша дитина – учасник насильства, це не означає, що вона є закінченим негідником або садистом. Багато хлопців і дівчат відчувають серйозні моральні страждання, але не в силах протистояти тиску однолітків. Допоможіть своїм дітям проявити їхні кращі якості.

Щоб попередити неприємні ситуації та забезпечити безпеку дитини в школі, психологи дають наступні поради.

Навчіть свого школяра ходити з високо піднятою головою, говорити впевнено, твердим голосом. У цьому випадку ймовірність того, що його можуть образити, зменшиться.

Навчіть дитину спілкуватися і знаходити правильний вихід із будь-якої ситуації. Поясніть, як треба відповідати, якщо її ображають.

З раннього дитинства виховуйте у дитини впевненість у собі, заохочуйте бажання бути самостійною і незалежною, підвищуйте її самооцінку. Постійні критичні зауваження і залякування з боку батьків працюють протилежним чином.

Зазвичай провокують бійку, сміються і дражнять діти-задираки, які бажають показати свою перевагу над іншими. Навчіть свою дитину відповідати на такі вчинки, не принижуючи себе.

Будьте прикладом для своїх дітей. Все, що ви говорите і робите по відношенню до них і один до одного, впливає на їх розвиток. Зразок того, як ви спілкуєтеся, висловлюєте любов і вирішуєте конфліктні ситуації, відбивається в дитячій свідомості як потенційна модель майбутніх стосунків, яка буде впливати на все їхнє подальше життя.

Любіть, поважайте та бережіть своїх дітей, адже вони – наш найдорожчий скарб.

Використане джерело: Нетребенко А. Безпека дитини у школі : абетка безпеки / Алевтина Нетребенко // Безпека життєдіяльності. – 2016.- № 9.- С.31-32.